Люблю лишатися на самоті,
У тиші, у нічній пітьмі,
Запитувать себе щораз,
Що у майбутньому чекає нас.
Дивитися на місто зверху,
І бачити, як світ цей меркне,
Як гасне світло у вікні -
Останній промінь у пітьмі.
І вітер - цей нічний розбійник,
По місту ходить зовсім сам,
І з кожним поглядом на нього
Не віре він своїм очам.
Усе змінилося відтоді,
Як був він тут останній раз.
Не тільки він, а й я стомилась,
Від цих пекучих серце фраз.
Змінились люди, що навколо,
Змінилось все, можливо й я,
І стало іншим небо й поле,
Змінилася уся Земля...
04.06.2003
Самота
© Copyright: Ирина Журенко, 2013
Свидетельство о публикации №113022209548
Свидетельство о публикации №113022209548
Рецензии