Як би я хотіла стати
Легкою, мов хмара,
Щоб над світом політати
В небі, мов примара.
Й збоку глянути на те,
Як живуть тут люди.
Знаю, що іде наш світ
Прямо - аж в нікуди.
Може все ж таки колись,
Хтось i схаменеться,
Головне, щоб швидше,
Мотузок вже рветься.
Мотузок спасіння,
Щастя i добра,
Вже лишилось трішки -
Ниточка одна.
Я їм крикну з висоти:
"Схаменіться, ви!
Схамениться всі, хто ходить
Зараз по Землі.
Ви ж ідете в прірву!
Ще один лишь крок.
Ваші помилки сьогодні
Видно до зірок.
Ви ж протріть скоріше очі
І побачите самі,
Що живете серед ночі,
Хоч і вдень, а у пітьмі"
Може все ж таки колись
Вигляне і сонце.
Й стане світло на Землі,
В кожному віконці.
2003
Мотузок спасiння
© Copyright: Ирина Журенко, 2013
Свидетельство о публикации №113022209092
Свидетельство о публикации №113022209092
Рецензии