Закохався б лий леб дь у леб дку...
А лебідка, та сіренькою була.
Плавав лебідь за лебідкой у ставочку --
Доторкнулись друг до друга два крила.
Синє небо їх з любов”ю проводжало,
В теплий вечір, до ставочка у села.
Люди добрі їх любовью милувались,
А любов їх з часом тільки лиш зросла.
І невдовзі народились пташенятка.
І до татка випливали з комишів
Їх лебідка з комишини проводжала,
Щоб сіренький, діточок літать навчив.
Зла людина, самовпевненно всміхалась.
План зловмисний в голові її дозрів.
І під вечір, коли лебіді вертались,
В комишині їх сітками ізловив.
І не стало вже краси на тім ставочку
І засохла над ставочком тим верба.
Замулився і зацвів тепер ставочок.
І нікого біля нього вже нема...
Свидетельство о публикации №113022201590