Вона

Геть мрія моя полетіла і згасли всі надії.
Більш так вірити, любити я не посмію.
Ти була птахою, яка вела у щасливе життя.
Полетіла, покинула, залишила купу сміття.
Можливо я тримала тебе в кліткі, ти вибач.
Але ж  з тобою минуло  вже багато невдач.
Я вірила ми будемо ще довго разом.
Та все розвіялось, розбилось з часом.
І знаєш важко без моєї пташки.
Від кожного тепер очікуєш пастки.
І рветься душа на великі шматки.
Тобою керують, хтось тягне за нитки.
Так хочеться вірити, так кажуть усі.
Чому ж ти мовчиш, від душі сховала ключі.
Ти так змінилась, ти стала зовсім  інша.
Немов шматок від цілого аркуша.
Чому я страждаю, а тобі всеодно?
Розправила крила та й вилетіла у вікно.
Таких як ти вже у моєм житті не буде.
Ти кинула камінь і поцілила прямо в  груди.
А знаєш ким для мене ти була?
Ти сонце під яким я так швидко росла.
Та раптом ніч і місяця нема.
Світ став пустий, прийшла зима.
Ти відлетіла в теплий край.
Там дихають тобою інші, але ти не забувай.
Той літній вечір.
І вночі у поле втечі.
Та холодно, повіяв сильний вітер.
Зі мною залишилась лише купа літер.
Чому так сталося я не дізнаюся ніколи.
Адже ми гордість ще не перебороли.
Ну що ж, свій вибір ти зробила.
А я люблю як і любила.
ХОЧА МЕНЕ ТИ ПРОСТО ВБИЛА.