Застывший миг... Из Веточки Вишни
http://www.stihi.ru/2013/02/21/8004
Как же неуютно мне в мире снежной заметели,
Кто на нитку нижет дни,
Никому ответ не ведом…
И не мне судить о том, почему мы не сумели…
На столе портрет в стекле
Напоследок …
И беседы, и звонки… этот "солнечный удар"
Мановением руки –
Утром первым…
Как тревожны провода в ледяном плену реки.
Были мы на «ты» тогда…
Сдали нервы.
Оригинал:
Так незатишно мені в цьому світі хуртовиннім
Ниже хтось на нитку дні
Я не винна...
Не мені судить про те що могло буть та не сталось
На столі портрет у склі
Наостанок...
Ще - розмови та дзвінки та побачення в кав"ярні
І з легенької руки
Перший ранок...
Розтривожені дроти в льодянім полоні ріки
Ми колись були на "Ти"
А тепер - чужі навіки...
Свидетельство о публикации №113022109901