З неба сіють холодні осінні дощі,
Розпускають тумани свої мокрі коси
І охоплює сум всі куточки душі,
Що за літечком красним настануть морози,
Постарієш на рік, підеш мо` в небуття
І залишиться світ цей навічно без тебе,
Що такі невблаганні закони життя,
А тобі недороблене кінчити треба.
Всі смакоти життя скуштувати не зміг,
Не пізнав, не зумів, не вдалося зробити,
Все життя працював, а на скроні впав сніг
Й не дає докохати, не дає долюбити.
З неба сіють холодні осінні дощі,
Розпускають тумани свої мокрі коси
І охоплює сум всі куточки душі
І в молитвах спасіння у Господа просиш.
12.09.04.
Сiють дощi
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113022101881
Свидетельство о публикации №113022101881
Рецензии