невіршоване
сонце горить о'саме
одігрієтся нам ізусіх
не од оких оглоблень
було сонечком йде
а бува і дружиною йде
але доле при тобі - такою
... бідою , чи морем
а чи сонцем палає моя,
а чи лине моя, моя сутнесько-лють
як тебе мов ізнов не докохую
і тебе лиш осердно люблю
у вкороченій Родовій сукні
ти моя вже усею твоєю морокою
ти моя, ти сама так зробила мене
учервонюєш лагідно -
вучервони !
вже весь твій
ми вже небом побраття -
дружинойки
други
однояро знайшлись
то й ходім овіруч
я піду за мізнчик тримавшись одруго
я піду
я ось нами пійду.
ти одолею йдись
одпочинь , перечуй покаянне
я і сам ще тебе одружиню! Пильнуй!
Знаєш, що,цей перейдемо путь
і знайдемі собою вкраїну.
невiршоване сонце
© Copyright: Иван Славко, 2013
Свидетельство о публикации №113022006821
Свидетельство о публикации №113022006821
Рецензии
Гарно...Дуже сподобались твої останні вірші.
Олись Лапковский 08.03.2013 14:41 • Заявить о нарушении
Олись Лапковский 08.03.2013 14:41 • Заявить о нарушении
дякую, хотілося би радісніше, але поки не виходить...
Иван Славко 11.03.2013 15:51 Заявить о нарушении
Иван Славко 11.03.2013 15:51 Заявить о нарушении