Однак, ми всі такі, мов чорно-білі кішки.
З ким-небудь в простирадлах тихо мліли...
Та шепотіли тет-а-тет, у шию, нишком,
Як сильно, по-котячому любили.
Однак, ми робимо усі безглузді речі.
І танемо в обіймах цілковито.
Забувши те, що в зимній холоднечі,
клялися в вірності несамовито.
Однак ми знаємо, що є дорослі діти.
Які напишуть другим ті послання,
Де сказано, що дружба вже пропита,
а кожен другий грається в кохання.
Однак, ми всi такi
© Copyright: Александр Жуковец, 2013
Свидетельство о публикации №113022001416
Свидетельство о публикации №113022001416
Рецензии