Малюнок мiсячного сяйва на вiкнi

Ніч…
Ця чарівна ніч…
Зривається у  млу та прірву неба…
Річ…
Загадкова  річ…
Душа моя, що не знайде притулку для себе.
Я…
Ніби в місячних сітях
Розплутую власну дорогу…
Так хочеться легко зітхнути
І розвіяти вітром тривогу.

Біль…
Цей гнітючий біль…
Нагадує про зав’язані очі.
Чому смак польоту легкий,
А присмак прозріння – болючий?

З цих кольорів складається зміст.
Сліпе кошеня з часом сонце побачить
 І досвід – ніби мій поводир
Наступний мій крок  передбачить.


Оксана  Настич     1995р.


Рецензии