Віконцями хата не світить,
Ніч на подвір’ї , все спить.
Де ти? Коли ти приїдеш?
Туга жме серце в тиски.
Дні , як пташки відлітають,
Занудно пішли дощі,
Без надії тебе все чекаю,
Місяць не світить в ночі.
Простуджене небо все плаче,
Хмара нависла важка.
Невже я тебе не побачу,
Невже не розквітне весна.
Посмішку дивну згадаю,
Тихо засвітить в очах,
Серце заб’ється:”Кохаю!»
Дивилась би в них увесь час.
*** Вересень – 95р
Шаулиха
Невже не розквитне весна
© Copyright: Галина Колесниченко 2, 2013
Свидетельство о публикации №113022011520
Свидетельство о публикации №113022011520
Рецензии