Укра на моя Шаулиха

Ох,  Шаулиха,
Рідна  Шаулиха,
Україна  моя,  золота.
Так  далеко  від  тебе,
Шаулиха,
Моя  доля  мене  занесла.

Бачу  стежку,  що  в’ється  до  Тікіча,
Понад  берегом  верби  стоять.
Як  дівчата  у  дзеркало  дивляться
У  воді  свій  розкішний  наряд.

Вітерець  очеретом  лоскоче,
Щось  шепоче,  а  той  шелестить,
Наче  й  справді  сміються  й  гогочуть
Над  рибалками  у  човні.

Ген…  і  сонечко  високо  в  небі,
Хтось  корову  з  телятком  пасе.
На  весь  луг  синьоокі  ромашки,
Щось  чарівне  у  серце  несе.

З  кручі  спускаються  скали,
Аж  до  берега,  до  води.
Із  води  виглядають  пороги,
Величезні  у  мху  валуни.

Є  валун,  що  лежить  уздовж  берега,
Наче  кит  з  океану  приплив.
Поряд  камінь  червоний  виблискує,
От  на  них  люблять  прати  жінки.

А  хлопчача  скала  недалеко,
Загорають,  лежать  парубки
І  з   розгону  «шубовть!»  у  воду,
Сміх  дівочий  дзвенить  до  скали.

Ох,  Шаулиха,
Рідна  Шаулиха,
Україна  моя  дорога,          
У  думках,
У  думках  все  до  тебе
Серце  лине,  а  долі  нема.

                Березень,  2007р.