У три години пополудні ,
Священик взяв мале ягня
Піднявши за гріхи присутніх
На кришку мідну вівтаря.
Це звична справа вже щоденна
За чергою іти у храм.
Це виглядає так нестерпно,
Як ритуал, не мов би гра.
Христос зітхнув синіло небо,
нестримний біль тремких долонь.
-Не треба Боженько не треба.
Хто витер би ту кров із скронь.
Мале ягня лише праобраз
Той жертви, що здійснялась тут.
Дві жертви стались воднораз.
Священик не побачив суть.
Весь світ поділено вже навпіл,
Не тільки віхами епох.
Всі суперечки й досі навкіл,
Чи Він людина, чи то Бог.
У три години пополудн
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2013
Свидетельство о публикации №113021909794
Свидетельство о публикации №113021909794
Рецензии