Колискова смерт

Колискова смерті

Колискова затихає: "Спи, дитинко, спи..."
Вітер хвилями гойдає зморені степи.
Спить і котик, спить і рибка, засинай і ти.
Спи, а я тихенько буду сон твій берегти.

Засинай спокійно, міцно, засинай навік...
Щоб світання не розкрило золотих повік.
Хай тобі присняться квіти дивні, чарівні,
Ти тепер ростимеш, доню, тільки уві сні.

Не хвилюйся, золотенька, і не бійся ти.
Спи, а я тихенько буду сон твій берегти.

Вже поважчали повіки, вічка не моргнуть...
Спи, дитинко, зло минуло, все лихе забудь.
Ач, затих уже і вітер, все кругом мовчить.
Спи, маленька, більш не буду я тебе будить.

Чом холодні рученята? Змерзла, доню, ти?
Спи, а я тихенько буду сон твій берегти.

Зараз я тебе укрию. Чи ж поможе це?
Чи ж промовиш ти до мене хоч одне слівце?
Ні, дитино, не промовиш. Ти навік німа.
Може їсти хочеш, доню? Їсточки нема...

Ні, ти їсточки не схочеш, вже наїлась ти.
Спи, а я тихенько буду сон твій берегти.

Добре спить моє дитятко, солодко так спить.
Тож уже їй, певно, добре, певно не болить.
Вже не просить доня їсти, серця не ввірве.
Ач! Неначе зворушилось! Певно, ще живе!

Ні, здалося... Люба, доню, мила, доню, ти.
Спи, а я тихенько буду сон твій берегти.

Скоро ти побачиш новий, кращий цього світ.
Там не будеш плакать, доню, серця мого цвіт.
Там поїсточки не будеш слізно так просить,
Там нечесана не будеш, донечко, ходить.

Спи, засни в лиху годину. Не зігріта ти.
Спи, а я тихенько буду сон твій берегти...