Моя душа, коли закохана так схожа
На ніжну гілочку вербову навесні,
Дарма, що зрізана – жива, ще юна й гожа
І розпускається на сонячнім вікні.
Вербова гілочка, як символ воскресіння,
Їй ледве чутно небо тче свої псалми.
Моя закоханість – блаженне потрясіння –
Світ огортає лебединими крильми.
……………………………………………..
Проходить все, й нажаль закоханість минає
І перетворює в пустелю дивний світ
Та й це минеться і, дивись, - вже оживає
Моя душа, знов викидає буйний цвіт.
Закохана душа
© Copyright: Елена Бондарь Бондаренко, 2013
Свидетельство о публикации №113021910685
Свидетельство о публикации №113021910685
Рецензии