Навесні під сонцем
Розквітають квіти,
І сумні ялини в задумі стоять…
А над ними зірка
В душу людям світить –
Вічним сном солдати
Тут в могилі сплять
В синім небі зорі
Гасить теплий ранок,
Під весняним вітром
Висохла роса.
Та горить на грудях
Зірка ветерана,
Та на обеліску
Зірка не згаса.
Скільки літ не чути
Як гримлять гармати.
Клином пролітають
В небі журавлі.
Воїна-афганця
Постарівша мати
Всім синам вклонилась
Низько до землі.
В материнськім серці
Роз’ятрилась рана
По щоках пекуча
Котиться сльоза.
В синім небі зорі
Гасить тихий ранок –
Та на обеліску
Зірка не згаса…
Під осіннім вітром
Листя опадає,
Знов сумні ялини
В задумі стоять, -
А на обеліску
Зірка Слави сяє
Вічним сном Герої
Тут в могилі сплять.
Сутінки спустились
На гранітні плити.
За селом, край неба
Сонце догоря…
Та на обеліску
В душі людям світить
Вічна, наче пам’ять
Не згаса зоря!!!
Обелiск
© Copyright: Елена Бондарь Бондаренко, 2013
Свидетельство о публикации №113021910365
Свидетельство о публикации №113021910365
Рецензии