Здається світає
Здається світає,
Край неба палає,
Хоч хмари важкезні,
Чорнющі й кремезні,
Повільно зникають,
Та вже не лякають,
Що гримнуть і блиснуть,
І грізно нависнуть
Над вічним бажанням
Діждатись світання.
Розбійницька нічка
Згасає як свічка,
А постаті темні,
Вже сірі і чемні,
Вночі не грабують,
А тихо чатують
На здобич-роззяву,
Із нею п`ють каву,
Її обіймають
І все відбирають.
Чи тільки здається,
Що світло проб’ється,
Розбійництво щезне,
Мале і кремезне,
Що чесно й в любові
Всі жити готові.
21.06.05.
Здаеться свiтае
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113021804245
Свидетельство о публикации №113021804245
Рецензии