Вклонялись трави стиглою росою
Заплакав ліс у ніжному промінні,
Спіткнувся сон колискою вві сні,
Прощалась ніч із сонцем на світанні
Під сяйвом пізньої, притихлої зорі.
Вклонялись трави стиглою росою
Під запашними чарами весни,
Текла мелодія беззвучного спокою
В відтінках ніжної і срібної струни.
Шуміли води в бистрім перезвоні,
Співали навкруги квітки життя.
У дивнім сяйві, вранішнім спокої,
Світ грав і вирував, немов дитя!
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2013
Свидетельство о публикации №113021803038
Свидетельство о публикации №113021803038
Рецензии