Завітай і до Львова, Зевесе!
Кинь на Ратушу промінь весни!
Вже розбурхай некоханий Всесвіт
і любов поверни в мої сни.
О, Зевесе, і Лебедем білим,
й плодотворним дощем Золотим
дай львів’янам зливатися в милість
і навічність, як вмієш лиш ти.
Та не дай, щоб страждали кохані,
бо страждання – біда і порок.
А у Львові кохання - неначе востаннє,
бо львів’янки - із мрій і зірок.
...Серце передвесняно забилось.
Львів чекає кохання єство.
Ти – Зевес, а мені – не судилось,
Та у Львові і я – Божество...
Серце передвесняно забилось
© Copyright: Миклош Форма, 2013
Свидетельство о публикации №113021602576
Свидетельство о публикации №113021602576
Рецензии