Не треба, не треба, не треба
Плекати світ марних надій
І зводить в уяві до неба
Казкову будівлю із мрій.
Бо в дійсності це не зробити,
Замало уміння та знань,
Потрібно ще гулі набити
З нездійснених досі бажань.
Як тільки буття все розвіє,
Як вітер ранковий туман,
Уява ураз заніміє
Від болі отриманих ран.
Не треба, не треба розпуки,
Життя без надії пусте,
У тебе є розум і руки,
Тож в праці й уміння зросте.
11.01.06.
Не треба
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113021602138
Свидетельство о публикации №113021602138
Рецензии