І знов гроза за моїм склом,
Гарчить злий звір із-за дібров.
На небі смуток, сльози, жаль,
Навколо горе і печаль.
Ця постать вже лякає всіх -
Самотній ворон на гіллі.
Він прилітає так завжди,
Йому не сумно - він вже звик.
У птаха друг був на землі -
Старезний дуб, що люди злі
Смертельно ранили його,
Жорстоко так, як більш ніхто
Не здатен, він вмирав,
Та ворон цей все прилітав.
Він кожен день з ним говорив,
А дуб лише мовчав й марнів,
Та раптом птах злетів та зник,
А дуб засмучений затих.
Не рухались листки й гілля.
А ворон в лісі все блукав.
Не стало друга і туга
Найшла на птаха, він літав.
Нещасний ворон приліта
До друга - та його нема..
Птах не забуде того дня,
Коли у лісі заблукав.
Отак і ворон пам'ята
Про дерево, а небеса
Оплакують пташиний біль.
Тепер у смерті інша ціль.
Ворон
© Copyright: Мёртвая Птица, 2013
Свидетельство о публикации №113021505926
Свидетельство о публикации №113021505926
Рецензии