Рецензия на "Cнiги... снiги..." (Веточка Вишни)
http://stihi.ru/2013/02/13/1150
Сніги, сніги ... він зиркав нишком у вікно
на невгамовну заметіль, на вир природи
на скло покрите кришталем незайманої вроди
ногИ в той вечір за поріг, і пса не вижене ніхто,
а він пішов ...
шалена буря калатА ... таке саме в душі
відповідала ніби вщент розгубленому стану
Чи зможе хто? на серці пошматованому
загоїти рану
і думи думав, і блукав дорана,
і врятувати лиш могла - Вона ...
Вона єдина ... та її вірші
***
© Copyright: Марчук Иваныч, 2013
Свидетельство о публикации №113021502194
Свидетельство о публикации №113021502194
Рецензии