За луками
І сердито гудуть волохаті джмелі
Цвіркуни замовкають на трошки
Поки ранком тумани повзуть по землі.
Умиваються росами трави
І струмочок джерельний тихенько дзюрчить,
Грають в небі ранкові заграви,
Босоніж по росі походити кортить.
Призабуте дитинство спливає,
Як на мене, найкраща життєва пора,
Й вже не плаче душа, а співає,
Негараздами змучена, сива й стара.
О, якби там, де квітнуть волошки
І сердито гудуть волохаті джмелі
Для ужитку позичити б трошки
Молодої красивої сили землі.
04.06.06.
Свидетельство о публикации №113021501908