В соборi
Молитви вічні та святі
Єство блаженство огортає
Й спокійним чуєшся тоді.
В душі напруження зникає
І бачиш – винна суєта,
Що наший розум поглинає,
Краде даровані літа.
Душа тупіє, світом нудить,
Блаженство спокою не зна,
Себе і всіх нещадно гудить,
Не в радість літо і весна.
Іди в собор як хор співає,
Зломивши грати суєти,
Нехай душа відпочиває
В молитвах віри й доброти.
07.03.06.
Свидетельство о публикации №113021501797