Немов напинає на щось розпечене
Грудьми, плечима та животом.
Коли ти на вітер кидаєш речення,
Вселяється в мене його фантом.
І з вуст твоїх кожна, злетівши, літера -
(Що літера? Навіть раптовий звук!) –
У тілі моїм проростає квітами
Кольору радощів та розлук.
Я можу зробитись твоїм гербарієм,
Добіркою жартів або цитат,
Бо Слово мене, наче піч, розжарює,
Щоб сенсу жорстокістю розіп’ять.
14 лютого 2013
Слово
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2013
Свидетельство о публикации №113021408931
Свидетельство о публикации №113021408931
Рецензии