За річкою, в гаї,
красуня страждає,
Виводить-співає
про те, як кохає.
Козак же боїться
до неї піти.
А що коли скаже:
«Мій любий не ти!»?
Мовляв, ти – голота,
живеш на зарплату,
Не маєш ще дачі,
машини та блату.
В глухому селі
закопався, мов кріт.
Мені ж до вподоби
сучасний джигіт.
Щоб був бізнесменом
крутим і багатим.
Нехай некрасивим –
пузатим, лупатим.
Але, неодмінно,
сидів за кермом
І пив не сивуху, –
шампанське та ром!
Не треба освіти,
диплома, посади,
Аби лиш мав доступ
до грошей та влади!
… За річкою, в гаї,
красуня страждає,
Виводить-співає
про те, як кохає.
І мріє, що прийде
до неї козак.
Найкращий у світі!
Нехай і бідняк!..
Вiдчай закоханих. Жартiвлива поезiя
© Copyright: Бурчак Ворожбянский, 2013
Свидетельство о публикации №113021400220
Свидетельство о публикации №113021400220
Рецензии