Закотилося Сонце за обрій,
Залишивши підземній Пітьмі наший край,
Обіцянки свої вельми добрі
Геть забуло й сховалося за виднокрай.
Мо` підземна Пітьма налякала,
Мо` брехало нам Сонце про все і завжди,
Знову злая нас доля спіткала,
Куди ж мусимо нині, братове, іти.
Чи є Сонце, яке нас не зрадить
Та освітить шляхи до життя із Пітьми
І якому ніщо не завадить
Бути завше із нами, простими людьми.
Плюньмо Сонцю в обличчя зрадливе
Й запалімо свої нелякливі вогні,
Царство темне, підземне, жахливе
Переможемо, браття, в нещадній борні.
11.08.06.
Сонце й Пiтьма
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113021402102
Свидетельство о публикации №113021402102
Рецензии