Андрiй

Живе  Андрій  у  Броварах.
Сусіди  ходять  на  бровах,
А  коли  трохи  підсихають,
«Козла»  у  дворі  забивають.
Чує  Андрій  від  них  свист:
«Ось  іде  капіталіст!»
То  ж  Андрія  я  питаю:
«Чом  тебе  так  прозивають?»
«Дім  у  нас – ціле  село,
По  п’ять  соток  всім  було
Сусіди  їх  не  обробляють,
Бур’янами  заростають.
Свої  п’ять  я  обробляв,
Певні  гроші  за  це  мав.
Три  діляночки  гуляють –
Домовився й  обробляю.
Нелегка  така  робота
До  сьомого  і  восьмого  поту.
Коли  добре  робиш  й  вчасно –
Городина  родить  рясно.
На  базарі  не  стою,
Бабкам  оптом  продаю.
Синів  вивчив,  поженив,
Квартири  й  меблі  їм  купив.
Свою  справу  сини  мають,
Й  батьку  вже  допомагають.
Онуки  у  дворі  гарцюють,
З  дідом  іноді  працюють.
Зараз – хочеш,  можна  жити!
Треба  думати  й  робити!
Буде  в  тебе  все  в  порядку,
Не  багатим,  та  в  достатку!»
                *
Щиро  Андрій  розказав,
Як  він  «капіталістом»  став.
(Раніше  науковцем  працював)