Валентина

 В  інституті  працювала Валя.
 Красунею  пам’ятаю.
 Зірок  з  неба  не  хватала,
 Та  талан  до  праці  мала.
 Маючи  шляхетність  й  вроду
 Віддалась  директору  заводу.
 Сліди  її  загубились,
 Аж  тут  раптом  об’явилась.
 Пенсію  наукову  оформляла,
 За  довідкою  завітала.
 То ж  побачитись  зайшла,
 І  про  себе  повіла.
 Коли  в  Україні  Біс  завівся,
 Завод  зовсім  розвалився,
 Чоловік  її  -  без  роботи,
 Лягли  на  неї  всі  турботи.
 Човником  в  Світи  ходила,
 Бувало  грабували  й  били.
 Зуби  зціпивши,    трудилась
 Й  без  нічого  не  лишилась!
 Чоловік  на  ноги  став,
 Освоїв  справу,  запрацював.
 Вона  успішно  бізнесує -
 Купляє,  возить  і  торгує.
 Не  погано  заробляє,
 Та  все  ж  владу  гірко  лає.
 За  побори,  за  податки,
 Рейдерство,  інші  нестатки.
 Малому  бізнесу
 Не  дають  робити,
 З  повагою  до  себе
 І  до  держави  жити!
 За  ЄС  Господа  благає,
 Всю  надію  на  це  має!
                *
 Валі  щиро  співчуваю,
 Сам  на  Європу  уповаю!