Вона читала його немов розгорнуту книгу

 Вона була такою смішною і наївною. Йому навіть було  трішки жаль її.І хоча думки про неї все ставали   такі прискіпливі, та він   зі всіх сил старався її не згадувати. Його дратували  навіть   її розкішні коси,погляд ,  брови.В ній, здавалося  все не так, як хотілося  йому.Вона  погарнішала за ці роки, стала розкішною  та вишуканою , а він все шукав в неї недоліки. Ніхто не знав що все так зміниться, тому прискіпливо придивлявся до всього , вивчав її думки,прислухався до музики яку вона слухає.
      А вона так вміло все маскувала, нічого не розказувала,ніби відчувала його  стан  душі.
Йому хотілося щось зробити для неї, але вона нічого його більше не просила.   Йому хотілося розпитати все, але вона мовчала.Німою тишою розмовляли тільки погляди. Як вони його видавали він і сам не знав. В них можна було прочитати все. Не кожній  було під силу  зрозуміти його, але вона розуміла його як ніхто інший,та він  все старався бути сильним, як ніколи. Його їли думки, колотилося серце, а він все відступав. Не смів, не міг переступити вчорашню стежину, боявся образити себе і її тому мовчав.
Вона все про нього знала, читала його немов розгорнуту книгу,зчитувала його думки. Прокидалась з ним подумки  і  поринала в його глибини серця не показуючи вигляду. Та в душі тисячі разів клялась собі не лізти в його життя.
.