Ярослав

                Заслужена  і  добра  слава
                У  патріота  Ярослава.
                З   радістю  пишу  його  портрет:
                Ярослав – моральний  авторитет.
                Рано  до  лав  борців  він  став,
                На  Майдані  дружно  голодував,
                Скидав  продажну  чужу  владу.
                На  Лиса  виливав  досаду,
                Як  той  між  крапельки  ходив,
                Й  нічого  геть  не  намочив!
                «Геть!» - кричав,  хапаючи  в  охапку,
                Баранячу  рижу  шапку.
                Серед  оранжевих  стояв,
                Проти  фальсифікації  протестував.
                Коли  ж  оранжеві  урядували,
                Брудом  один  одного  обливали,
                Верховну  Раду  спритно  гнав.
                Виступав.  Протестував.  Співав.
                Коли  донбаські  владу  взяли,
                В  рот  води  понабирали –
                Здивування,  стрес  і  шок.
                До  диктатури  перший  крок!
                Ці  пельки  скоро  всім  заткнуть -
                Ні  поїсти,  ні  вдихнуть!
                Й  тут  Ярослав  лиш  оглянувся,
                Від  здивування  поперхнувся.
                Всі  його  друзі – патріоти
                Залізли  у  партійні  квоти,
                В  Верховній  Раді  засідають
                І  непогано  поживають!
                Закруглились,  запанували,
                Статки  й  маєтності  придбали.
                А  він  лиш  ім’я  добре  має
                Та  скрізь  по  мітингах  ганяє!
                Державне  двадцятиліття  промайнуло.
                Йому  на  сорок  повернуло.
                Всюди  шанують,  скрізь  вітають,
                Близькі  ж  «лохом»  прозивають!
                Звідки  ж  ця  еквілібристика  словесна?
                Бо  Ярослав  патологічно  чесний!!!
                *
                Ярославу  Оду  я  співаю,
                Завдяки  йому  державу  маю!!!