Нехай святиться Слово рідне
На половіючих жнивах…
Якщо впаде в сльозах, безплідна,
Кровавим каяттям журба,
Якщо заплачуть карі очі
В чужій сім`ї - самотня путь.
Озвіться ж голосом пророчим,
Бо Слово рідне - наша суть.
Будує ще з часів Тараса
Свідомість українську нам.
Пісень омріяних прикраса,
О, Слово рідне, ти - мій храм!
Не кину долю серед степу,
Волошок золоті поля…
Вклоніться, соняшники, небу
В молитві за моє ім`я.
За імена всіх українців
Ти, брате рідний, помолись,
Бо кров людськая через вінця
Проллється на війні колись...
Проллється за святую землю,
За слово рідне, за село…
Два береги не відокремлю -
Єднає їх старий Дніпро.
Як соловейко нещасливий,
То сад весною не співа.
Неначе мати сива-сива,
Так тужить Мова золота.
Александр Сычёв (Алекс Сычёв)
Нехай святиться Слово р дне
© Copyright: Алекс Сычёв, 2013
Свидетельство о публикации №113021305550
Свидетельство о публикации №113021305550
Рецензии
Получил это стихотворение от тебя 8 лет назад. СПАСИБО!
Кирилл Грибанов 21.02.2022 14:34 • Заявить о нарушении
Кирилл Грибанов 21.02.2022 14:34 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.