Оповитий холодним серпанком,
Підніма вечір місту повіки.
Спалахнули погашені ранком
Очі снігом заліплених вікон.
Ліхтарі соромливо ховають
Тонкі стани свої в заметілі,
Та авто ще сліди залишають
На дороги збілілому тілі...
За вікном розгойдалися віти,
Але поночі хто вже вгадає,
Чи то віти гойдають так вітер,
Чи то вітер так віти гойдає...
Взявши книгу, розсиплю намисто
Дрібних літер із запахом фарби.
З них у душу й засніжене місто
Хлюпнуть літа незбагнені барви.
Розтечуться по мороку ночі,
Помінявши сніжинки на квіти...
Що зима, коли вже мої очі
Бачать в книзі так бажане літо!
Оповитий холодним серпанком
© Copyright: Александр Афонин 4, 2013
Свидетельство о публикации №113021305303
Свидетельство о публикации №113021305303
Рецензии