Живе на світі смирний Кінь,
Оре, боронує, засіває,
На шахтах знов працює він,
Вугілля з копанок тягає.
Кінь по життю йде навмання,
Світло в тунелі не сіяє,
Така зла доля у Коня,
Господар його не помічає.
Думав, надіявся, благав,
Хотів покращить собі долю,
Наверх свою братву обрав,
Тепер кусає лікті вволю.
Кінь випростується, відвагу силить,
Трясе повітря криком зичним.
Та як не навчися ненавидіть,
Братви правління буде вічним.
Треба було думати, як обирав,
Та що тепер про це казати,
Сам їх привів, виведеш сам,
Самому сміття викидати!
К I Н Ь
© Copyright: Григорий Божок, 2013
Свидетельство о публикации №113021303436
Свидетельство о публикации №113021303436
Рецензии