Без назв цикл виршив

   
 Ліна Біленька

        Х Х Х               

Відцвітають сади, тільки де-де
пелюстка самотня
Серед буйного листя біліє,
немов сирота.
Відпливає весна у світанкові
далі дрімотні,
І в шовкову траву цвіт з дерев
обліта, обліта...

               Х Х Х

Вона вклоняється востаннє
Лісам розквітлим і долинам,
В човні зеленім на світанні
За синій обрій лине, лине.

І тільки тихий плескіт весел
Дрімоту будить світанкову...
Так відпливло багато весен,
Щоб народитись в пісні знову.

              Х Х Х

На гіллі погойдується вітер,
Струшує з акацій білий цвіт,
Тротуар – немов сніжком укритий,
А сніжок все сиплеться із віт.

До землі обличчя засмагліле
Нахиляє небо  -  і горить...
Гонить вітер хвилі білі-білі
Із акацій в золотоу блакить.

           Х Х Х

Дитя з візочка нахилилось –
На кущ зелений задивилось
І простягає рученята,
Листочки гладить. Оченята
Від них не може відірвати...


     Х Х Х               

Співає вітер колискову...
Дрімають яблука зелені,
На вітах яблуні вмостившись,
Мов діти на руках у нені.
Проміння сонця полудневе
Тугенькі щіщчки ніжно гладить,
Тепло по-батьківськи дарує.
І рожевіють тільця яблук,
І наливаються медами,
Земними, з ароматом сонця.