Яке це горе - хоронить дитя...
Одне єдине, найдорожче в світі!
Що так негадано відійшло із життя...
Був молодий такий і так хотів ще жити!
Йому було лишь двадцять вісім - лише б жить...
Хіба бажав він чорної хвилини?
Чекав щасливу, радісную мить,
Коли матуся із Італії приїде.
Коли пригОрне до серденька до свого,
Його самотнього, синочка-бідолагу -
Ось ступить на поріг і лиш його
Горнутиме... Вділятиме увагу...
І зустріч недалеко вже була,
Лиш кілька днів обом їм зоставалось...
Та, не чекала лиш проклятая чума -
Вона дитя, кохане, в мами відібрала...
Яке то горе...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2013
Свидетельство о публикации №113021300101
Свидетельство о публикации №113021300101
Рецензии