На весну вже сімдесяту
Зачаровано дивлюся,
На невтомну і завзяту,
Як завжди я їй корюся.
Світ навколо оживає,
Дихати стає вільніше,
Птаство радісно співає,
З кожним днем стає тепліше.
Як забув зимову пору,
Вилізаєш із барлоги,
Бачиш сонце пнеться вгору,
Трудиш ноги до незмоги.
Світ, фарбований зеленим,
Мальовничими квітками,
Постає вже не буденним,
А святковим разом з нами.
На весну вже сімдесяту
Доля час подарувала,
Я вважаю, що по блату
Весен десять дати б мала.
14.03.07.
Весна сiмдесята
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113021200829
Свидетельство о публикации №113021200829
Рецензии