Людина звика до оселі
Неначе собака до буди,
Страждає, живучи в готелі,
Вертає додому із всюди.
На затишок і відпочинок
Від галасу і нервування,
У добрий надійний будинок
Для тихого розміркування.
Собаку на прив’язь саджають
І буду встановлюють поруч,
Та прив’язі люди не мають,
Бо в них почуття беруть гору.
Тож люди оселю рідненьку
Завжди бережуть й пам’ятають
Так само як тата і неньку,
Які їх так люблять й чекають.
22.01.07.
Оселя
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113021200656
Свидетельство о публикации №113021200656
Рецензии