Близнята

Я закохався у одну з близнят, собі на горе.
Вони, немов ті краплі, однакОві та красиві.
Полонять з розуму мене і манять морем,
До зустрічі з коханням всі гадали, що були щасливі.

Біда та й горе моє в тім, що однакові!
Як копії, точнісінькі, з одного позитиву.
А голос ніжний у обох, у трансі при розмові,
Я тільки поруч з ними: в серці море позитиву.

Та як узнать мені, котру зустрів я першу?
Як прилад зветься той? І що мені робити?
Або ж любить я зможу тільки менше…
Консенсусно тепер із обома прийдеться жити.

Моїм ви стали ніжним стерео коханням.
Сьогодні зліва й справа є мені кого жадати!
Обов’язки також помножились на два, з зітханням,
Ночами не вдається часто відпочити, ні поспати.

Хоча батьки колись по різному назвали,
І одягу не завжди однакового багато.
Кохати двох? Для мене ви єдиним цілим стали,
В житті моїм тепер завжди подвійне свято.


Поет ХХ сторіччя 09 лютого 2013 р.


Навіяно зустріччю з близнятами, що працюють в магазині у місті Хмельницькому у хлібному відділі. (У магазині четверо входів-виходів)
Як їх звати – секрет.
P.S. пізніше виявилося, що вони не близнята, а "двійнята" з різницею у віці в два роки, але дуже схожі...