сьгодні сама в однині
та мені
чується ніжний муркіт,
я знаю, згадаєш ти навіть вві сні
ніжні його руки.
повір, мені важко також, але я
не виглядаю щоночі.
залишились вдвох ми, люба моя,
ховали проплакані очі,
і більше не чути кроків його,
дотиків ніжних і ласки,
ми не ділили - твого чи мого,
ми просто жили, мов в казці.
щоночі ти кличеш мене на дах,
де зорі та небо безкрає,
а я засинаю, та бачу в снах
як ти його шукаєш.
але, не нагадуй, я більше не в змозі
я вигляд роблю, що сильніша,
ти щира, та разом по нашій дорозі
ми пройдем, не плачучи більше.
ти кличеш і кличеш, на дах той де небо -
спогади викидати.
крок зробимо з даху, та разом впадемо
я назавжди, а ти на лапи.
на конкурс. кот на крыше
© Copyright: Марина Малюкина Химка, 2013
Свидетельство о публикации №113021202219
Свидетельство о публикации №113021202219
Рецензии