Дякую за дружбу

Як мало тих кого люблю,
Як мало тих кому я вірю.
І в Бога я завжди лише одне молю
"Назавжди"- тихо, тихо повторю.
Назавжди хай зі мною будуть
Ті друзі, що залишились тепер
Вони для мене щастя віднайдуть
А смуток і печаль час просто стер.

Як мало тих кого люблю,
Як мало тих кому я вірю.
Раніше багатьох любила й шанувала
Ну а тепер вже звузилося коло тих
Кого любила і кому вічно довіряла
І скільки ж виявилось зовсім не святих.
І поведінка ваша - так огидно!
І десь за обрієм сховалось щастя
Та й важко тут мені, хіба ж не видно!
І хочеться кричати: "Досить - баста!".

Як мало тих кого люблю,
Як мало тих кому я вірю.
Кому? Навіщо? Та й за що?
За що плюють та підло зраджують
Та просто ставлять тебе у ніщо
І злість собі у голові насаджують.
Тепер вже мало залишилось тих,
Хто допоможе в скрутну мить,
Але яке це щастя бути серед них
І щастя це мене так п'янить.

Як мало тих кого люблю,
Як мало тих кому я вірю.
І вже багато з вами пережито,
І ще багато залишається турбот,
Але попереду ще ціле літо,
А там і у нове життя поворот.

І що ж забути вас? Та ні, ніколи!
Та й не дасте забути ви, я знаю вас.
І трішки віпочинувши від школи,
Забувши про свій рідний клас
Поринем у доросле ми життя,
У новий вир лукавства і печалі,
Але знайду у друзів укриття
У тих, що не забули, що зі мной й надалі.

Як мало тих кого люблю,
Як мало тих  кому я вірю.
Ви прочитаєте і посміхнетесь
І душу ви наповните мою.
Я знаю, ви не відвернетесь
Гелетка любиться вас, немов рідню свою!

Люблю я тих кому я вірю
І вірю тим кого люблю.