Мене лякає сьогодення,
І де ж поділось те натхнення.
Безжальні люди - ось найбільший страх,
Потворні суки пробивають собі шлях.
Життя пливе і світ стає жорстокий,
Потвори, ****і - ось він мій неспокій.
Ненавиджу людей до болі в серці
Знайоме відображення в люстерці,
Нагадує про швидкість часу, кількість літ
Як же я ненавиджу цей світ!
Що ж з вами твориться потворні люди?
Ви ж як ті звірі, прості приблуди,
Каліки, які не мають навіть серця
Ламають душі, але воно вам все вернеться.
І жити з вами важко на цім світі
І вже не хочеться творити, лиш посивіти.
Горіть ви всі! Ви ж просто вбивці,
Ви нищите цей світ, себе. Ви самовбивці!
Та випийте ви яду хоч три чашки,
Хоча... мені всерівно, я люблю ромашки.
***
© Copyright: Каталея Эр, 2013
Свидетельство о публикации №113021211103
Свидетельство о публикации №113021211103
Рецензии