Сокіл високо літає,
На все з неба поглядає.
Якщо жертву він обрав,
Каменем на неї впав.
Чи то гуску, чи то качку,
Що попалось під гарячку!
То ж пташини, мов не було,
Тільки пір’ячко сипнуло.
Може вполювати зайця,
Малечу в гніздах, яйця.
На все у нього добрий смак,
Що поробиш, він - хижак!
А привчений Сокіл - квит
Під ковпачком на плечі сидить.
Мисливець у степу скакає,
Свої угіддя розглядає.
Як Лисицю хутко вздрів,
Мить – і Сокіл полетів.
Неба синя далечінь,
Силу множить височінь.
То ж на рижу з неба впав,
Смертно до землі прижав.
Знову на плечі гордовито
Цей розбійник ненаситний.
Люди йому пісні співають,
За сміливість прославляють.
*
Як вихвалюють братки
Своїх лютих бандюків…
Сокiл
© Copyright: Григорий Божок, 2013
Свидетельство о публикации №113021210962
Свидетельство о публикации №113021210962
Рецензии