Обожнюю бути сноходою
всесвітній павук липкими допік тенетами,
Тікають думки в століття невігласів,
пташиної пошти з кінними інтернетами.
Свічки лікують мою епілепсію –
загострення алергії на світломузику.
Дрімаю, шукаю дорогу в Персію
я серед довгих ниток шляхового вузлику.
Книжки говорять шикуючи літери,
листи тріпочуть із паперовими духами,
вони у сни наганяють казковий вітер і
усі ведмеді зразу ж стають Вінні-Пухами.
Вікна будять мене прохолодою,
Напувають туманом, ранковими росами.
Хоч і обожнюю бути сноходою,
та зараз ногами я повертаюсь босими
у двадцять перші сто років розвитку,
де боги всі такі цифрові та невидимі,
а в’язень Зевс в невеликому возику
тягає блискавки свої трубами мідними.
Свидетельство о публикации №113021102056
современная форма... на этом сайте изобилие подобных
перенасыщенных стихов на русском языке,
українською ще не читала: безперечно, цікаво, дякую.
Що привернуло особливо (пригорнуло))), то маленький возик Зевса,
а останню риму, не досить влучну, може, замінити?
З цікавістю,
Лариса Пектораль, Донбасс, я русскоязычный поэт-писатель,
украинский начала пробовать на вкус, но не владею им так же свободно, как своим русским.
Всего Вам доброго! Забегайте на мои (их несколько) странички,
....)))А как Вы думаете, эта вот перегруженность-перенасыщенность образная при утрате -образами - их функциональности не имеет ли отношение к модному нынче явлению "инсталляции"?
Конвалия Пектораль 04.07.2013 09:25 Заявить о нарушении