Згадаймо, друже, як чманіли
Від самогонного вина,
Як між собою гомоніли
Коли ж настане вже весна.
Куди поїдемо улітку,
Які відвідаєм краї,
Згадаймо і твою сусідку,
Душевні наспіви її.
Були опівночі дороги
Й готель, закритий на мітлу,
Поспати ми не мали змоги,
Тож темряву долали злу.
Була нам пісня на підмогу
Й дорожня біла полоса,
Загашник їжі на дорогу,
Але траплялись й чудеса.
Набили якось ми багажник
Лиш редькою замість їди,
Порожнім був у нас загашник,
Тож й натерпілися біди.
Щоб ночувати у готелі
“Я кагебіст” – ти їм брехав,
Нарешті, кожен у постелі
До ранку трошки подрімав.
А зранку їдемо додому
На “Волзі”, власності твоїй,
Щоби поринути по тому
В буденну суєту подій.
Приємно згадувати нині
Пригоди тих далеких днів,
Густі тумани сіро сині,
В гаях пташиний переспів.
30.03.07.
Згадаймо, друже
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113021101349
Свидетельство о публикации №113021101349
Рецензии