Хто сили слова надає вірш;?
Чому натхнення часом засинає?
Спитай, чому я саме так пишу, -
Відверто відповім тобі: не знаю.
Коли біда чи радість на душі,
В метро, на кухні, в ліжку серед ночі -
Не я рядки складаю у вірші,
Вони самі приходять, коли хочуть.
Буває так, що жодного за рік,
А іноді і кілька в день, нівроку.
Мабуть, на те Господь мене прирік,
Як Він обрав когось на роль пророка.
Чи є важка ця ноша, чи легка, -
Не можна зрозуміти однозначно.
Як щось дає Всевишнього рука,
За це потрібно просто бути вдячним.
Спитай мене, чому я так пишу
© Copyright: Валентина Попелюшка, 2013
Свидетельство о публикации №113021000933
Свидетельство о публикации №113021000933
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
