А спогади нікуди не зникають
Живуть всередині, глибоко, поміж хмар..
З яких думки скажено вилітають
І роблять із життя страшний кошмар.
Надія все забути - не вмирає
Та є таке, що неможливо стерти,
Що з часом знову підло оживає
І ти шукаєш.. не знаходиш.. Де ти?
У грудях, наче дірку прокололи
І розміром вона з футбольний м'яч,
Ти корчишся від того страхо-болю
І виглядаєш наче, напівмертвий хряч.
Ти не ламаєшся, а сиплешся - пісок.
Думки зсередини поглинули сильніш,
Із тебе вирвали о той кусок,
Що був гостріше, за всілякий ніж.
Ти покохав.. (чи може покохала)
Не знаючи про наслідки дурні:
Який б дарунок доля не давала,
Його потрібно не лише тобі..
А спогади нiкуди не зникають
© Copyright: Наталия Попп, 2013
Свидетельство о публикации №113021008434
Свидетельство о публикации №113021008434
Рецензии