Неверия пронзившее наследие... Из Марго Метелецкой

                Перевод с украинского
                http://www.stihi.ru/2013/02/02/5074
       

Ах, с панталыку сбившее наследие
Неверия…пронзившее столетия…
И плачет под дождём душа заблудшая,
Опутана годами да разлуками…

В моих календарях все даты – осенью,
И долга ей не выплатила вовсе я,
Чтоб жалобы унять…зимой под  ливнями
Тревожно ощущать себя счастливою…

Но, всё ж, тоской-печалями распятая,
Всё жду я праздника…пускай с заплатами.
Распутываю снова обстоятельства
И быт, такой привычно устоявшийся…

Ещё чуть-чуть –  все чары испугаются,
Сбегут…душа любить да не закается!..


Оригинал:

Зневіри спантеличеної спадок
Пронизує наскрізь, неначе шпада,
І плаче із дощем душа заблукана,
Ошукана роками та розлуками...

В моїх календарях - панує осінь ...
Я їй не заплатила мита й досі,
Щоб знять жалоби та під січня зливою
Бентежно почуватися щасливою...

Але, журбою тужною розтята,
Очікую на потаємне свято,
Розв'язую ускладнені обставини,
Що долею та звичаєм усталені -

Ще трохи - і втечуть омани злякано,
І вирине з тенет душа заплакана...