Весна здирала лід.
Напередодні свята
Квітки саджала мати,
Шептала до сиріт:
«Я залишаю хліб
На білій скатертині.
Не ждіть мене в долині,
За вами вгляне дід.
Нагріє літо вас,
Вгодує щедра осінь,
На свіжому покосі
Побавитись вам час.
До того, як примкнусь
До зоряного неба,
Село накриє лебідь –
То я за вас молюсь.
Горну в могутні крила
Ймовірних сподівань.
Та навіть з їх бажань
Наранок не прилину.
Укрийтеся думками
Про те, що кожен день
Я йду на молебень
І всюди завжди з вами.
Повиростають любі
Маленькі дітлахи.
Позмінюють дахи,
Й повернуться до купи
Побачить, як цвітуть,
Наддомовинні квіти.
Та що їм стане… Діти…
Вони ж переживуть.»
Весна здирала лід.
Напередодні свята
Квітки саджала мати,
Шептала заповіт.
2013
Заповiт
© Copyright: Дмитро Безкровний, 2013
Свидетельство о публикации №113021006344
Свидетельство о публикации №113021006344
Рецензии
Слова з глибинних куточків материнського серця пронизують душу.
Дякую за такі вірші.
Щиро, -
Анатолий Павленко 06.03.2013 10:29 • Заявить о нарушении
Дякую за такі вірші.
Щиро, -
Анатолий Павленко 06.03.2013 10:29 • Заявить о нарушении
