(Зніяковій. Проґав усе, що мав.)
Якби не татко, ти б не мав роботи.
Якби не мати, ти б не відав, хто ти.
Отак би під мостом себе й шукав.
(Затисла зуби думка про лихе.)
За щастя, що зумів ти сколотити,
Низенько поклонись: "Завжди живіте!"
Велося так з давнісіньких давен.
(Ти завжди вів себе, як манекен.)
Не приїздиш і, навіть, не подзвониш;
Не спробуєш печалі й сліз солоних,
Робочий клас й успішний бізнесмен.
(В житті своїх батьків не цінував),
А вже й не стало. Голову схилив.
Згадав усе: як втік, де завинив.
Та й зрозумів: не жив, а існував...
Зніяковій. Проґав усе, що мав,
Затисла зуби думка про лихе.
Ти завжди вів себе, як манекен.
В житті своїх батьків не цінував...
2013
Забутi батьки
© Copyright: Дмитро Безкровний, 2013
Свидетельство о публикации №113021006194
Свидетельство о публикации №113021006194
Рецензии
