Поєднавши почуття,
Промалюємо життя.
Я і ти. Єдиний поклик.
То оманне відчуття.
Поле щирості в душі.
Замираємо в тиші,
В серці гарячіш не стане,
Серце стримують ножі.
Гострі леза не дають
Пояснити навіть суть.
Моє сонце червоніє,
Я гортаю в ньому ртуть.
Я кидаюсь навмання
Не уникнути зрання
Повідомлення від тебе.
Певно, що зрадів би я.
Але тисячне «але»
Зупиняє стук колес
І, натомість, я відчую
Твого смутку промілле.
Та вже подумки – пробач.
І, будь ласонька, не плач.
Я, мабуть, одна причина
Майже всіх твоїх невдач.
Поле щиростi
© Copyright: Дмитро Безкровний, 2013
Свидетельство о публикации №113021005836
Свидетельство о публикации №113021005836
Рецензии
